Господарський суд Львівської області
вул. Личаківська, 128 м. Львів, 79014
суддя Довга О. І.

справа №5015/1379/11

за позовом
ПрАТ «ПРОСТО-страхування»
вул. Герцена, 10, м. Київ, 04050

до
Відповідач:
ПАТ «СК «Універсальна»
вул. Б. Хмельницького, 48А, м. Київ 01030

Відповідач 2:
СПД ФО Сай Я. Ф.
вул. Городоцька, 188/68, м. Львів

Відзив на позовну заяву

ПАТ «СК «Універсальна» отримано позову заяву про стягнення, зокрема, з Відповідача – 24990грн. суми виплаченого страхового відшкодування по ДТП, яка мала місце 08.02.2008р. на автодорозі Київ-Чоп.
11.03.2008р. відповідно до умов договору АТК 136943, укладеного з Лозинським Олексієм Миколайовичем, здійснено страхове відшкодування Лозинському О. М., заподіяної внаслідок ДТП шкоди в розмірі 25500грн.
Винуватцем у даній дорожньо-транспортній пригоді визнано Градус Костянтина Володимировича.
Вважаю, що позовні вимоги, висунуті до СК «Універсальна» не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (ч.2 ст.36 ГПК України).
Слід зазначити, що докази щодо сплати страхового відшкодування (платіжне доручення, реєстр), подані Позивачем, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України.
Крім того, Позивач у позовній заяві зазначає про те, що «стало відомо, що Градус Костянтин Володимирович під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з СПД ФО Сай Я.Ф.». Разом з тим, у постанові від 27.02.2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності Градуса Костянтина Володимировича, зазначено, що він працює водієм у ТзОВ «Двері Плюс».
Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон N 1961-IV), особи, відповідальність яких застрахована, – визначені в договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Отже, для вирішення даного спору по суті необхідно надати оцінку договору, на підставі якого виникли спірні правовідносини та з урахуванням обставин справи встановити належного відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” вказано, що “під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 1.4 статті 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, – визначені в договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.
Враховуючи наведене, слід прийти до висновку, про те, що Позивачем не надано доказів того, що внаслідок ДТП настає відповідальність СПД ФО Сай Ярослава Федоровича, застрахованого у ПАТ «СК «Універсальна».
Крім того, з матеріалів справи слідує, що з моменту виплати страхового відшкодування (04.03.2008р.) до моменту звернення до суду (15.03.2011р.) з позовними вимогами до ПАТ «СК «Універсальна» пройшло більше ніж 3 роки, у такому випадку, до позовних вимог слід застосувати позовну давність та відмовити в позові.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п. 6. ст. 261 Цивільного Кодексу України, за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, прошу відмовити Позивачеві у стягненні коштів з Відповідача повністю.

Представник ПАТ «СК «Універсальна» ______________