До Бориспільського міськрайонного суду
Київської області
Позивач: ОСОБА_1,
місце проживання: 0АДРЕСА_1
Бориспільський район, с. Іванків,
Представник
позивача: Адвокат Ковальчук Степан Миколайович,
який діє на підставі довіреності,
місце проживання:
АДРЕСА_2
Відповідач: Відкрите акціонерне товариство
Комерційний банк «НАЗВА_1»,
місце знаходження:
АДРЕСА_3
Третя особа без самостійних вимог
щодо предмету спору на стороні
відповідача: Виконуючий обов’язки директора філії
Відкритого акціонерного товариства
Комерційного банку «НАЗВА_1»
місце знаходження:
АДРЕСА_4
Ціна позову: 10 000 (десять тисяч) грн.
П О З О В Н А З А Я В А
Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1, 16 квітня 2007 року на підставі Наказу № XXX-п Філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1» був призначений на посаду цього підприємства менеджером по роботі з фізичними особами відділення № XX.
З 3 вересня 2007 року на підставі Наказу № XXXX-п Філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1», ОСОБА_1 був переведений на посаду менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX.
Однак, 29 січня 2010 року на підставі Наказу № XX-п, виданого виконуючим обов’язки директора Філії відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1», ОСОБА_1 звільнено із займаної посади менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, у зв’язку із вчиненням ним прогулу без поважних причин, про що свідчить запис в трудовій книжці позивача від 29 січня 2010 року за № X.
Проте, ОСОБА_1 вважає, що його звільнення із займаної посади менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1» є незаконним та безпідставним, що полягає в наступному.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Тобто з положення наведеної вище норми КЗпП України випливає, що для вчинення працівником прогулу, достатньо щоб працівник, який перебуває в безпосередніх трудових правовідносинах з підприємством був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини, що є підставою для розірвання трудового договору між ним та підприємством.
В тому випадку, якщо працівник буде відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, власник чи уповноважений ним орган повинен встановити причину відсутності працівника на роботі, оскільки відсутність поважної причини не надає права власнику або уповноваженого ним органу розірвати трудовий договір з працівником та звільнити його з роботи на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Проте, хочу звернути увагу суд на абсолютно інші обставини пов’язані із звільненням позивача із займаної посади менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX, причини і підстави звільнення з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу позивача були зовсім інші та не пов’язані із прогулом без поважних причин, зокрема.
У вересні місці 2009 року виникла ситуація у відділенні банку № XX, яка полягала в тому, що колишній працівник банку та фізична особа ОСОБА_3, зняли з рахунку банківської установи грошові кошти за підробленим паспортом іншого громадянина. Після звернення дійсного власника грошових коштів, які знаходились на рахунку в банку «НАЗВА_1», було розпочато службове розслідування, позивача та ряд інших працівників банку викликала служба безпеки банку, керівництво філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» з метою встановлення обставин пов’язаних з тим, що працівниками відділення № XX, в якому працював позивач, було незаконно видано грошові кошти фізичній особа, яка мала паспорт громадянина ОСОБА_3, внаслідок чого були заподіяні збитки як власнику цих коштів так і банку.
Внаслідок постійних перевірок відділення № XX, без кінцевих пояснень, поїздок з відділення № XX до філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» та правоохоронних органів, позивач захворів загальним захворюванням, а саме запаленням легень, в результаті чого перебував на лікарняному в період часу починаючи з 26 листопада 1009 року по 14 січня 2010 року, про що свідчать листи непрацездатності, видані Іванківською медамбулаторією.
14 січня 2010 року ОСОБА_1 взяв один додатковий день відпочинку із збереженням середньої заробітної плати, оскільки 26 жовтня 2009 року позивач здавав кров як донор, про що свідчить довідка щодо надання донорам пільг за № XXX, видана на ім’я ОСОБА_1, у відповідності до якої, а також згідно Закону України «Про донорство крові та її компонентів», позивачу, після кожного дня здачі крові, надається додатковий день відпочинку із збереженням середньої заробітної плати. За бажанням донора цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року.
В зв’язку з тим, що позивач 14 січня 2010 року почував себе не досить добре, вирішив скористатися своїм правом, передбаченим Законом України «Про донорство крові та її компонентів», та використати наданий йому цим законом один день відпочинку саме 14 січня 2010 року.
Однак, 14 січня 2010 року позивач знову відчув погіршення стану здоров’я, в результаті чого змушений був звернутися до Бориспільської ЦРЛ зі скаргою на свій стан здоров’я, внаслідок чого позивачу був встановлений діагноз пов'язаний із ускладненням перебігу захворювання, яке нещодавно переніс, що призвело до лікування в стаціонарному режимі, в період часу починаючи з 15 січня 2010 року по 22 січня 2010 року, про що свідчить лист непрацездатності виданий Бориспільською ЦРЛ.
Крім того, враховуючи ситуацію, яка виникла у відділенні № XX відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» пов’язаної із постійними перевірками, необґрунтованими підозрами та залякуваннями, позивач 9 грудня 2009 року звернувся на ім’я виконуючого обов’язки філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» із заявою про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, яка була направлена рекомендованим листом із зворотнім повідомленням, яке було вручене 12 грудня 2009 року.
Крім того, 13 січня 2010 року позивач звернувся на ім’я виконуючого обов’язки філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» із заявою про направлення на адресу ОСОБА_1 Наказу про звільнення його за власним бажанням та трудову книгу зі записом про звільнення позивача за власним бажанням, яка була вручена 18 січня 2010 року.
Після завершення лікування, 24 січня 2010 року позивач з’явився до відділення № XX з метою отримання Наказу про звільнення його за власним бажанням та трудової книжки з відповідним записом в ній щодо звільнення працівника за власним бажанням, однак його повідомили, що його що звільнено з роботи, однак не за власним бажанням, при цьому підставу звільнення так і не змогли вказати, та надати копію Наказу про звільнення з роботи та трудову книжку, мотивуючи тим, що це питання вирішується керівництвом філії та центральним офісом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1».
В зв’язку з цим, позивач протягом часу починаючи з 24 січня 2010 року по 29 січня 2010 року постійно змушений був звертатися то до відділення № XX, то до філії то до центрального офісу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» з приводу отримання відомостей щодо підстави звільнення з роботи та отримання Наказу про звільнення та трудової книжки, оскільки керівництво банку постійно затягувало вирішення питання щодо підстав звільнення позивача з роботи, а окремі працівники банківської установи повідомляли позивачу, що керівництво вирішує питання звільнення ОСОБА_1 чи за п.2 ст. 40 КЗпП України в зв’язку із втратою довіри чи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, яка передбачає прогул без поважних причин.
Нарешті 29 січня 2009 року позивач мав можливість отримати Наказ про звільнення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звільнити на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин, у зв’язку із відсутністю його нібито 14, 25, 26, 27, 28 січня 2010 року на робочому місце без поважних причин, підставою чого нібито слугували Акт № X від 14.01.2010 року, Акт № X від 25.01.2010 року, Акт № X від 26.01.2010 року, Акт № X від 27.01.2010 року, Акт № X від 28.01.2010 року, Акт № X від 29.01.2010 року.
Під час ознайомлення ОСОБА_1 29 січня 2009 року з Наказом про звільнення його на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин, останній зазначив у наказі, що категорично незгоден з підставами звільнення.
При таких обставинах, як було зазначено вище, ОСОБА_1, 9 грудня 2009 року звернувся із заявою про звільнення його за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Тому, у відповідності до ч.1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
За таких умов, працівникові гарантоване право в будь-який час розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, що є обов’язковою підставою для роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу) звільнити працівника саме з цих підстав, шляхом видання Наказу про звільнення за власним бажанням.
При таких обставинах, ОСОБА_1 з’явившись на роботу 25 січня 2010 року мав би отримати Наказ про звільнення за власним бажанням та копію трудової книжки із записом про звільнення працівника на підставі ст. 38 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудового договору на вимогу працівника.
Проте, керівництво Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «НАЗВА_1» умисно зволікало із видачею Наказу про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, оскільки станом на 14 січня 2010 року трудовий договір був розірваний з ініціативи працівника, який попередив відповідача за 14 календарних днів.
В зв’язку з цим, якщо позивач станом на 14 січня 2010 року не перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, оскільки розірвав з власної ініціативи трудовий договір, яким чином відповідач міг звільнити ОСОБА_1 за прогул без поважних причин, що є підставою для звільнення працівника згідно п.4 ст. 40 КЗпП України, якщо станом на 14, 25, 26, 27, 28 січня 2010 року позивач не являвся працівником відповідача і не перебував з ним у трудових правовідносинах, а тому обов’язку працівника з’являтися на роботу для виконання трудових обов’язків не існувало.
Між позивачем та відповідачем лише залишились правові відносини в частині ознайомлення позивача із Наказом про звільнення за власним бажанням, видати працівникові трудову книжку, а також виплатити працівникові всі грошові суми коштів, які належать йому від підприємства.
Таким чином, позивач вважає, що його абсолютно безпідставно звільнено на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки позивач станом на 14, 25, 26, 27, 28 січня 2010 року, не являвся працівником відповідача та не перебував з ним у трудових правовідносинах.
За таких умов, згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Крім того, позивач пропрацювавши у відповідача на своїй посаді сумлінно та професійно виконував покладені на нього обов’язки трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. За ввесь цей час, позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності на підприємстві, а також не був притягнутий до будь-якої іншої відповідальності.
В зв’язку з наведеними вище обставинами, у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
На момент пред’явлення цього позову, позивач не може надати точні відомості про його середній заробіток на посаді менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1», а тому після витребування з відповідача цих відомостей, позивачем будуть уточнені позовні вимоги в цій частині.
Крім того, позивачу внаслідок незаконного звільнення було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що останній безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сім’ї. Також, постійні хвилювання про те, як матеріально забезпечити себе та свою сім’ю, тримало позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі. Незаконне звільнення позивача призвело до того, що останній постійно думає, як та куди влаштуватись на роботу, оскільки звільнення відбулось раптово, більш того без будь-яких законних підстав, що спричинило йому значні моральні страждання. Також додатково звертаю увагу суд на те, що посадові особи відповідача під час направлення на огляд до медичного пункту підприємства та закладу охорони здоров’я допускали моральне страждання позивача, знущання над ним, погрози та примус до підписання та написання змісту документів, які були необхідні відповідачу для звільнення позивача, а також знімали на відео, забирали мобільний телефон, у такий спосіб принизили честь, гідність та ділову репутацію позивача перед іншими працівниками підприємства.
За таких умов, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому, позивач, вважає, що внаслідок незаконного звільнення, йому було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10 000 грн.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та п.1 ч.3 ст. 81 ЦПК України, під час звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі як робітника чи службовця, останні звільняються від сплати судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
При таких обставинах, на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 109, 118, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 38, 40, 41, 235, 237-1 Кодексу Законів про працю України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року за № X (з подальшими змінами та доповненнями), -
П Р О Ш У:
1. Визнати звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі у відкритому акціонерному товаристві Комерційному банку «НАЗВА_1» на посаді менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1» на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду розмірі 10 000 (десяти тисяч) грн.
4. З метою повного та об’єктивного розгляду справи витребувати Довідку про середній заробіток ОСОБА_1 на посаді на посаді менеджера по роботі з фізичними особами відділення № XX відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «НАЗВА_1».
ДОДАТКИ:
1. Копія позовної заяви – 2 примір.
2. Копія арк. 1-2 трудової книжки ОСОБА_1 – 3 примір.
3. Копія Наказу по особовому складу ВАТ КБ «НАЗВА_1» від 29 січня 2010 року за № XX-п – 3 примір.
4. Копія заяви про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням – 3 примір.
5. Копія зави про надіслання копії Наказу про звільнення та трудової книжки – 3 примір.
6. Копія зворотних повідомлень про вручення поштового відправлення: зави про звільнення та заяви про направлення копії Наказу про звільнення та трудової книжки – 3 примір.
7. Копія 3-х листів непрацездатності – 3 примір.
8. Копія довідки про надання донору пільг за № XXX – 3 примір.
9. Копія Довіреності на представництво та захист інтересів в судах – 3 примір.
«__» лютого 2010 року
Представник позивача,
якій діє на підставі довіреності _______________ Ковальчук С.М.
(підпис)